Борітеся
– поборете!
*
У
всякого своя доля
І
свій шлях широкий...
*
І
забудеться срамотня давняя година,
І
оживе добра слава, слава України!
*
Раз
добром нагріте серце
Вік не
прохолоне!
*
Чим
більша нужда, тим дружба щиріша...
*
Кохайтеся,
чорнобриві,
*
За
шмат гнилої ковбаси
У
вас хоч матір попроси,
То
оддасте.
*
Раби,
подножки, грязь Москви,
Варшавське
сміття – ваші пани,
Ясновельможнії
гетьмани.
Чого
ж ви чванитеся, ви!
Сини
сердешної Украйни!
Що
добре ходите в ярмі,
Ще
лучче, як батьки ходили?
*
Ми
серцем голі догола!
*
І
день іде, і ніч іде.
І,
голову схопивши в руки,
Дивуєшся,
чому не йде
Апостол
правди і науки?
*
Найшовсь-таки
один козак
Із
міліона свинопасів...
*
Найбільш гірка отрута нашого
морального буття – безнадійність...
*
...Хто
матір забуває,
Того
Бог карає,
Того
діти цураються,
В
хату не пускають.
*
Не
так тії вороги,
Як
добрії люди –
І
окрадуть жалкуючи,
Плачучи,
осудять...
*
Для
людини-матеріаліста, якому Бог відмовив у святому, радісному почутті розуміння
його благодаті, його нетлінної краси, для такої напівлюдини будь-яка теорія
прекрасного є не більше, ніж порожня балаканина.
*
Дружба
без достатніх доказів – порожнє, лукаве слово.
*
Як
швидко і гаряче виконується наказ арештувати, так, навпаки, в’яло і холодно
виконується наказ звільнити.
*
Світ,
бачся, широкий,
Та
нема де прихилитись
В
світі одиноким.
*
Блаженний
муж на лукаву
Не
вступає раду...
*
Погано
дуже, страх погано!
В
оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись,
плакать – і мовчать.
*
Історія
мого життя складає частину історії моєї Батьківщини.
*
Наш-бо
селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових національних обов’язків і
бувши фактично спадкоємцем періодично відмираючої шляхти, – є, може, найбільшим
аристократом серед селянства Європи.
*
Нема
на світі України,
Немає
другого Дніпра,
А
ви претеся на чужину
Шукати
доброго добра.
*
Учітеся,
брати мої,
Думайте,
читайте,
І
чужому научайтесь,
Й
свого не цурайтесь.
*
В
своїй хаті – своя й правда,
І
сила, і воля.
*
Наша
дума, наша пісня
Не
вмре, не загине...
*
Караюсь,
мучуся.., але не каюсь!
*
Все
гине, –
Слава
не поляже...
*
Нема
раю на всій землі,
Та
нема й на небі.
*
Люде
б сонце заступили,
Якби
мали силу...
*
Не
накличу собі долі,
Коли
так не маю.
*
Якби
ви вчились так, як треба,
То
й мудрость би була своя.
*
Тече
вода і на гору
Багатому
в хату.
А
вбогому в яру треба
Криницю
копати.
*
Страшно
впасти у кайдани,
Умирать
в неволі,
А
ще гірше – спати, спати,
І
спати на волі...
*
У
всякого своє лихо...
*
Без
ворогів можна в світі
Як-небудь
прожити.
*
Не
гріє сонце на чужині...
*
Невесело
на світі жить,
Коли
нема кого любить.
*
...Де
нема святої волі,
Не
буде там добра ніколи.
*
Без
правди горе!
*
На
чужині не ті люде, –
Тяжко
з ними жити!
Ні
з ким буде поплакати,
Ні
поговорити.
*
Єсть
на світі доля,
А
хто її знає?
Єсть
на світі воля,
А
хто її має?
*
Тоді
я веселий,
Тоді
я багатий,
Як
буде серденько
По
волі гуляти!
*
На
нашій – не своїй землі.
*
Сиротині
сонце світить,
Світить,
та не гріє...
І
на Україні
Я
сирота, мій голубе,
Як
і на чужині.
*
Серце
не дитина, його
галушкою не нагодуєш.
*
Гроші
душу холодять.
*
Чи
буде правда меж людьми?
Повинна
буть, бо сонце стане
І
осквернену землю спалить…
*
Думи
мої, думи мої!
Лихо
мені з вами!..
*
В
неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать
по правді, не було.
*
Слава
– заповідь моя.
*
Щоб
збудить
Хиренну
волю, треба миром,
Громадою
обух сталить;
Та
добре вигострить сокиру –
Та
й заходиться вже будить.
*
За
святую правду-волю
Розбойник
не стане...
*
О
люде! Люде-небораки!
Нащо
здалися вам царі?
Нащо
здалися вам псарі?
Ви
ж таки люде, не собаки!
*
Я
так її, я так люблю
Мою
Україну убогу,
Що
проклену святого Бога,
За
неї душу погублю!
*
Не
вмирає душа наша, не вмирає воля.
*
Ну
що б, здавалося, слова...
Слова
та голос – більш нічого.
А
серце б’ється - ожива,
Як
їх почує!
Немає коментарів:
Дописати коментар